Слави до Богів

Слава – це усталений текст, який промовляється, виголошується сповідниками віри під час звернення до Богів. Слава слугує певним налаштування людини до дії. В славі або виголошується слава Богам за те, що вони обдарували наш народ і дали все необхідне для нашого життя, або виголошується прохання до Богів про захист чи допомогу. Пам'ятаємо, що Боги допомагають тому, хто бореться за своє життя. Ми є помічники Богів на Землі, тому проголошена молитва, це слова, що пов'язують нас духовно з Богом і його діями.

Слави, що утворені на основі Велесової Книги

Се бо, молячись, найперше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо.

Хвалимо Сварога, Діда Божого,
який тому роду Божому є начальник
і всякому роду студиць вічний,
який тече влітку од криниці своєї,
а взимку ніколи не замерзає.
А тієї Води-Живиці п'ючи, живемо,
доконе не прийдемо до нього як свої,
прибудемо до Лук Його Райських.

І славимо Сварога, що створив Світ, –
це Бог Світу і Бог Прави, Яви і Нави,
се бо маємо їх во істину.
І ця істина наша переборює сили темні і до блага веде.

Се рече отцю Ору Сварог наш:
“Яко я є Творець, бо створив вас од перст своїх
і буде речено, що ви є сини Творця.
І будьте як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш.
Того достатньо послухатись, і той вам рече,
що маєте діяти, і як рече так і творіть.

Дажбог на струзі своєму був у Сварзі премудрій,
яка є синя.
А струг той сяє і виглядає, як золото,
Огнебогом розпалене.
Його дихання – це життя і прибіжище кожній тварі.

Се бо Дажбо створив нам Яйце,
що є світ-зоря, яка нам сяє.
І в тій безодні повісив Дажбо Землю нашу,
аби тая удержана була.
Права бо є невідомо уложена Дажбогом,
а по ній, як пряжа, тече Ява, і та створює життя наше.
А тоді, коли одійде, Смерть є.
Доти є Нава і по тому є Нава.
А в Праві ж твориться Ява.

Станьте, як леви, один за одного
і держіться князів своїх.
І Перун буде коло вас
і перемогу дасть вам
над ворогами отцівської Землі.
І так буде, бо ті словеса маємо од Богів.

Перун іде і, главу золоту трясучи,
блискавки посіває до Сварги синьої, і Та твердіє од тих.
А Матір Слава співає про труди наші ратні,
і маємо послухати і хотіти брані лютої
за Русь нашу і Прасвятотців наших.

Матір Слава сяє до небес, як Сонце,
і віщує нам перемоги і загибель.
Ані боятися того, бо то є життя земне,
а вище є життя вічне.
А тому маємо прагнути віще,
як земне проти нього – нице.
Ми на землі, як іскри, і то згинемо у тьмі,
як ніби не існували ніколи на ній.
Так слава наша потече до Матері Слави
і пребуде в ній до кінця кінців земних і інших життів.
Чи нам з тим боятися смерті, як ми потомки славних!

Загиблому на полі бою воїну
Перуниця дає Воду Живу попити,
і, попивши її, йде він до Сварги на коні білому.
І там Перун їх зустрічає і веде до благої своєї чертозиці,
і там пробудуть до часу оного і дістануть тіло нове.
І так жити мають в радощах прісно і до віку віків,
за нас молитву творячи.

Бога Перуна-громовержця,
Бога прі і боріння прославимо,
Що живих явищ кола не перестає крутити в Яві.
Це він нас веде Стезею Правою до брані лютої.
І до Тризни великої о всіх полеглих,
які йдуть у Життя Вічне до Полку Перунового.

Богу Світовиду славу речемо:
це є Бог Праві і Яві, і тому співаємо пісні,
яко свят є, і через нього видимо світ зріти і Яви буття.
Він нас від Нави убереже, і тому хвалу співаємо.
Співаючи танцюємо йому і взиваємо Богу нашому,
яко той Землю, Сонце і Зорі держе,
і Світ кріпить. Творіть славу Світовиду велику!
Слава Богу нашому!

Летить у Сварзі Перуниця
І несе Ріг Слави –
Повен сур’ї живої.
Тож іспиймо його до кута!
І пом’янемо всіх полеглих за Рід наш!

І Мати-Слава перед нами йде,
яка вогонь дала Пращурам нашим.
І се Предки наші в Сварзі радіють за нас.
І Матир-Сва кличе до Вишнього,
Який дав їй Вогонь до огниці нашої,
і Той прибув з допомогою.
І се міць верже на ворогів.

Молимо Прабатька Дія, як той розведе вогонь,
який Мати-Слава принесла
На крилах своїх Праотцям нашим,
і ту піснями оспівуємо біля кострищ вечірніх.

Славимо Огнебога Симаргла,
який гризе дерево і солому
і огнехурделицю розвіває вранці, вдень і ввечері.
А тому вдячні за сотворені борошно і пиття.
Він є єдиним, що храним в попелі,
і Того вздуймо, щоб горіло.

Палимо Вогонь сильний
і вержемо до Нього колоду.
Так, щоб Вогонь був до Небес!
Так, щоб тріщав Він
й ділився надвоє й натроє...
Бо то є знак від Богів,
що любиться тая Жертва Їм і хочуть її.

Отож молимося Богам,
щоб мали чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми життя з Праотцями нашими,
в Богах зливаючись воєдино.

Правда така, що ми Дажбожі внуки,
Зри, Русе, ко уму, яко ж ум великий
Божеський єсть єдиний з нами,
і тому творите і речете з Богами воєдино.

Молимо Велеса, Отця нашого,
да потягне в Небі комонощь Суражову,
да зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи.
То бо Сонце наше, яке світить на домове наші,
І перед його ликом блідим єсть лик огнищ домашніх.
Сьому Богу-огнику Симарглу речемо показатися
і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа.
Як і отці наші маємо очиститись мольбою в омовінні
і омитися молитви творячи за чисті душі свої і тіла,
як бо Сварог установив те омовіння і купалища.
І умиємо тіла, і умиємо душі свої в чистих Водах Живих,
і підемо трудитися всякий день мольби творячи.

Зоря Красна іде до нас, як жона благая,
І молока дає нам у силу нашу і кріпость двожилу.
Бо ти, Зориня, Сонцю вістяща.
А вже чуємо, як вісники на конях скачуть до заходу Сонця,
аби управити його човен золотий до ночі,
аби віз із волами сумирними провести по степу синьому.
Там бо ляже Сонце спати на ніч.

Говоримо про Минуле завжди. І хай іде слово наше про Правду, і так обретемо Правду. І це речемо од старих словес, які істечуть од отців наших, що були духом сильні. І то маємо вергтися до борозни їхньої і так стати до неї.

Дбаємо на пам'ять Предків, які про Землю Руську дбали, і всіх наших воїнів, які стратили життя своє на бойовищах з ворогами нашими. Бо кров їхня удобрила землю нашу. Славимо Богунів, які з Перуном накували мечі до ворогів наших. Ми ж їм помолимося стати нам у поміч.

Всякий день Богів бачимо, які є Світ, що його речемо Перун, Дажбо, Хор і Яр і іншими іменами. І так співаємо славу Богам, і живемо милістю Божиською до утрати живота.

Сучасні

 

Роде Всевишній!
Боже наш Рідний!
Ти – єдиний і багатопроявний,
Ти є наше Світло і Справедливість,
Ти є криниця Життя Вічного,
Ти є Джерело Любови безмежної,
тої, що зцілює Душу і Тіло.
Славимо Тебе, Боже Прави, Яви і Нави.
І щодня працюємо над собою,
щоб завжди бути Мудрими і Сильними,
міцною опорою України-Руси
і Народу свого Прадавнього.
Бо ж Ти даєш нам Наснагу і Радість,
бо ж Ти даруєш Відвагу і Стійкість,
нам Віду даєш і навчаєш Терпіння,
аби з честю пройшли ми
Шлях Життя нашого,
натхненно виконуючи
Священну Волю Твою.
Слава Тобі, Роде Всевишній!
Слава всім Богам Рідним у Тобі сущим!

Великий, могутній і сильний
Боже наш, Перуне!
Ми, праведні і вірні
Прадавній Вірі Предків Наших,
Зібралися, щоб дяку Тобі скласти
І Славу Тобі співати!
Щоб бачив Ти, охоронцю наших полів і гір,
Морів і річок,
Що з нашим прозрінням –
Прокидається Свята Русь
І повертається до Божого Закону,
До гордого і праведного життя,
До здоров’я, краси й радості,
До добробуту стійкого,
До Звичаю Рідного!
Твоєю силою ми зміцнюємося!
Твоєю могутністю ми проймаємося!
Щоб вічно у Славі Твоїй перебувати!

Стану перед Дубом, Перуна покличу.
– Прийди-прийди Перуне, прийди-прийди грізний
з силами могутніми, блискавками ясними,
землю освяти громами гучними.
З Алатир-каменю вогню викреши.
Вогню викреши – світло запали.
Могуть і Силу свою в нас прояви! Слава Перуну!

Видить Бог, Перун Сварожич,
Що зло явне і зло таємне
Русь преповнює.
І кличе Перун на поміч люду своєму
Рать звитяжну, рать переможну,
Щоб повернути славу Богів Руських
На землю Предківську
І щоби почали Кола Сварожі
До Дажбожих Внуків обертатись!
Слава Перуну!

Темінь, розійдись, Світло, просвітись
І зійди, Зоря ясна вранішня!
Яри ясне, Сонце, красне!

Зашуміть, Гаї Предковічні!
Воскресіте Рать, Дуби-Прадіди!
Врази зло ти, удатен Меч!
Світе, в Праві встань на усі віки!
Слава, Слава Переможцеві
Перуну Сварожичу!
Перуне, могутній Боже наш!
Ти Праву вірно охороняєш,
Живих явищ кола не перестаєш крутити в Яві!
Це ти ведеш нас стезею Правою до брані,
До брані лютої з ворогами чорними.
Щоб уберегти Рід наш на землі своїй.

Ото бачимо, Сварга виблискує вогнями.
Се отці наші кують мечі крицеві,
у похід збираючись на тьму ворожу.
Тож візьмемо оружжя своє і станемо в лави воєдино,
аби з Предками вирушити у битву велику.
Бо то йдемо проти безладу, лад несучи,
світи сотворяючи з Богами нашими разом!
Слава Перуну!

Перуне, батьку наш!
Ми потребуємо твоєї сили і звитяги,
мудрості та завзяття.
Наповни душі наших воїнів хоробрістю і мужністю,
світлом і правдою, щоб прибуло в роді нашому
воїнів сильних, воїнів праведних.
Ми нині з пращурами нашими, не самотні ми,
і мислимо про поміч Перунову.
Будь з нами, Перуне! Слава Перуну!

Слава Богу нашому, Перуну Світлосяйному!
Се він громами землю сотрясає,
тим дух укріплюючи та душу радуючи!
Кличемо його воїв небесних,
що суть безсмертний Полк Перунів,
стати на межі Прави і Яви, берегти закон Сварожий.

Батьку наш, Велесе,
Боже Премудрий, Слава Тобі!
Споконвіку Ти вказував Роду Руському
Шлях істинний до Сварги Синьої,
Предків наших навчаючи
як жити в Звичаї.
Хай Мудрість Твоя невичерпна
Довіку нас всіх наснажує,
Мета хай свята i праведна
Народ наш увесь об’єднує!
Хай відають завжди діти
Стезю Праву Велесом вказану.
Слава Тобі,
Велемудрий Боже наш!

Гори, гори вогню!
Гори, гори ясно!
Гори, гори красно!

Гори, мій вогнику, гори,
Гони пітьму із мого дому,
Щоб ми щасливії жили,
Щоб не було біди нікому.
Гори, мій вогнику, гори,
І борони від сили злої,
І в дух мій сили дай, снаги,
Любові й мудрості земної. (А.Гармаш)

Тьма і Світло – дві половини Світу.
Цей Вогонь, що народжується світлом,
Підкорив Темряву.
Він був першим жерцем,
Безсмертним серед смертних,
Посередником поміж Богами й людьми!

О Вогню, прийми це дерево,
жертву нашу. Згори ясно!
І розпусти свій священний дим,
доторкнися крилами до небесної Високості!
У цьому священному Вогні зараз діє таємна вседайна сутність Всесвіту, яка творить життя Природи.

Ти, вогню земний, золотий, святий, оживи, очисти наші душі, грій і годуй нас, щоб були ми сильними, мудрими, здоровими, любили свою землю та один одного. Будьмо щасливими!

Дажбоже наш світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу,
творячи життя та красу велику,
даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя,
Святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку Твою чуючи, славу Тобі творимо
від Землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною,
сповіщаючи всім Предкам руським,
що шануємо та поклоняємось
Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному – Дажбогу нашому!

Дажбоже наш, Ти могутній, бо наша віра в Тебе могутня, вона Твоїми таїнами в наших душах народжена й освячена, і Тобою вона благословенна в ім'я волі і сили, слави і безсмертя народу нашого в Царстві Вічності Твоєї, Дажбоже наш!

Велика віра наша в Єдність Твою, Дажбоже наш, множить силу мислі нашої, множить силу дії нашої. І у злагоді з диханням Всесвіту єднає народ наш єдинодушшям, єднає народ наш єдиномислям, єднає народ наш єдиновір'ям. Слався во віки і віки, Дажбоже наш!

Дажбоже! Приносимо Тобі квіти Любові, слово Вірності, поклін Славлення. Вірою в Тебе, Всевишній Дажбоже, милосердніють серця наші. І в діях милосердних ми, Твої сини і дочки, зріднюємося, єднаємося дітям нашим на щастя і собі на життя достойне, Дажбоже наш.

Могутній Дажбоже!
Зорею вранішньою Ти осяяв Землю нашу,
Провіщаючи народження Ранку.
З насолодою ловимо перші промені Твоєї благодаті,
Огортаючись її ніжністю.
Дажбоже, славимо Твою всеперемагаючу дію,
Що народжує життя в світанкових обріях.
Слава Дажбогу!

Дажбоже наш!
Прошу дати мені можливість
Зрозуміти Всесильне Джерело,
Із якого Ти мені надаєш підтримку і захист.
Щирої віри і щирого бажання служити Тобі.
Прошу прийняти мою духовну силу
До Вічного Джерела Мудрості,
До Вищих Духовних Сил, якими Ти керуєш,
Які постійно стають мені у допомозі.

Дажбоже наш, силами могутніми і таємними
Ти утвердив життя народу нашого на землі багатій.
На ній ріки солодководі, на ній сонце лагідне,
на ній поля квітучі, на ній гаї співучі.
І щедро обдарував Ти внуків своїх
і волею, і любов'ю, і вродою, і силою,
щоб були вони самими собою,
творили життя своє, ідучи шляхом праведним.
І щоб жили вони вічно у вічності Твоїй, Дажбоже наш!

Дажбоже наш! Твоя сила – Світло
Ти є Бог світла, Бог Прави і Яви
Се бо маємо їх воістину.
І є ця істина наша, що переможе темну силу,
І виведе нас до блага, до життя явного й вічного
У єдності з законами Нави і Яви, за законом Прави –
Законом Богів наших!

Дажбоже наш, ми в ім’я Твоє живемо
і хліб Твій споживаємо.
І з вірою в Тебе утверджуємо
працею і борнею волю життя нашого
Тобі Всюдисущий Боже наш, на славу,
собі на здоров'я і дітям нашим на життя достойне!

Слава Тобі Сонце-Дажбоже!
Ти сходиш над Землею-Рожаницею ранку кожного,
Золотим промінням живеш і зігріваєш Землю Священну
І життя даєш Роду земному – дітям Богів Православних.
Дай, Боже, щастя і радості моїм рідним і друзям,
Дай здоров’я міцного.
Допоможи чесно прожити цей день на славу Роду нашого.
Хай слава стоголоса Дажбогу Пресвітлому
летить до Вирію і повниться там Любов’ю дітей земних.
Слава Дажбогу!

Боже Правий, Боже Явий, Боже Навий!
Ти є Святість, найсвятіша за всі святощі.
Ти є Сила, найсильніша за всі сили.
Ти єдина Правда в світі, і немає іншої.
Ти, Боже, Дух Святий Роду нашого!
Слава Роду Всевишньому!

До Землі
Земле рідна,
Мати-Годувальнице,
З Тебе виходимо
Малими і безпорадними,
Під небом твоїм високим
Зростаємо і мужніємо,
Серця свої, працю рук своїх
Тобі присвячуємо,
Красу і славу Твою множачи.
Земле рідна,
Покрово-Заступнице,
На схилі літ своїх
До Тебе вертаємося,
Щоб пригорнула Ти
Серця великі і руки натруджені
Дітей своїх, даючи їм
Прилисток і спочинок.
Земле рідна,
Свята, пречиста,
Тебе заповідали нам Пращурі наші,
І ми передамо тебе
В руки правнуків своїх
Як найбільшу святиню,
Щоб несли вони у віки
Заповіт роду нашого
Любити і берегти Тебе,
Щоб родила Ти нам у всі віки,
Допоки небо стоятиме над тобою.

Матінко наша рідна, Земле наша славна!
Ми, вірнії діти твої, щодень тебе слухаємо,
І бачимо допомогу твою у справах наших.
Ти нас годуєш і оберігаєш, від усього злого захищаєш.
Дякуємо тобі за сили, які ти даєш нам,
Що здоров’ям і доблестю у нас проростають.
Ми тебе повік берегти будемо.
Прийми сили наші душевні собі у допомогу,
Щоб на нашій землі панували мир і злагода,
Щастя і достаток, щоб з Богами Рідними
Жили ми в єдності
І були перед Родом Всевишнім славними
Русичами Православними!
Слава Матері Землі і всім Богам Рідним!
Хай слово моє стане міцніше за камінь.
Слава Матері-Землі!

Освячення Води
Хай святиться Жива Водиця! - тричі

До Стрибога

Вітре-Стрибоже, Сину Сварожий,
Ти наповнюєш на світі все живе і неживе собою.
З Тобою приходить життя в перший крик немовляти,
з Тобою відходить душа людська на Луки Сварожі.
Ти напинаєш вітрила,
і човен Життя пливе по колу вічності
і ніколи не зупиняється.
Наповни, Стрибоже,
тіла наші силою,
а дух наш могутністю Своєю.

Легкокрилий Стрибоже,
Пресвітлий наш Боже!
Ти по світу літаєш, в небі хмари ганяєш.
Знаю, Бистрий-Стрибоже,
Ти всюди витаєш,
Поперед мене Ти шлях розчищаєш,
Від негараздів-халеп усіляких
Внука Дажбожого оберігаєш.
Дяку складаю Тобі – Стрибогу
За легку і безпечну мою дорогу.
Слава, Стрибогу!

(варіант2)
Легкокрилий Стрибоже,
Пресвітлий наш Боже!
Ти по світу літаєш,
В небі хмари ганяєш!
З онуками та синами,
Чотирма сторонами!
В морі, в горах і в полі
Твоя сила і воля!
Від злих діл ворожих
Боронь Внуків Дажбожих!
За безпечну нашу дорогу
Щира дяка Тобі – Стрибогу!
Слава, Стрибоже! Слава!

До Богів
Ввійдіть, Боги рідні,
в тіла і душі наші
доброю силою
і поведіть нас
з добрими помислами
на добрі справи,
і проявіться в житті нашім
добробутом, злагодою і здоров’ям.

Заклик чотирьох стихій: Землі, Води, Вогню, Вітру

Кличу Землю-Землицю, Святу Покровицю.
Могутню твердь Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Земле, освяти!

Кличу Воду-Водицю, Святу Студеницю.
Могуть текучу Богів рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Водице, освяти!

Кличу Вогонь Святий Сварожий.
Могуть палючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Вогню, освяти!

Кличу Вітер Святий Стрибожий.
Могуть летючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Вітре, освяти!

Земля нас годує,
Вода – напуває,
Сонечко – зігріває,
Повітря – дихання дає.
Тож бережемо те, що є. (Т.Пістун)
 

Мокошо, Богине вологи!
Крапай з Неба дощем по наших полях.
Хай Вода джерелом пробиває шлях у ярах,
Ріки повноводдям течуть по краях.
 

Перед дорогою
Не самі ми йдемо –
Сварог нас веде,
Мати Лада слідом іде,
а ми за ними
з Богами своїми!

Для Божого натхнення

Боже, в Небі озорись!
Боже, в Землі утвердись!
Боже, в Сонці і Воді оживись!
Боже, серед дітей своїх проявись!
Даби силу Твою узріли,
Благодать Твою прийняли,
Славу Тобі співали,
Щоб вічно Роду нашому жити!

Служити Роду йду
По Божому сліду,
Божими стопами.
Хай руки мої стануть Божими руками,
Хай очі мої стануть Божими очами,
Хай слово моє стане Божими словами.

 

Посеред степу широкого
Дуб стоїть.
На тім дубі Сокіл сидить,
За Світом спостерігає,
Думу думає,
Як Світ обертати,
Життя вічне тримати.
День з ніччю міняється,
Світ Божий коливається.
Внукам Дажбожим минеться,
Щастя до них обернеться!