Молитва

Молитва – це усталений текст, який промовляється, виголошується сповідниками віри під час звернення до Богів. Молитва слугує певним налаштування людини до дії. В молитві або виголошується слава Богам за те, що вони обдарували наш народ і дали все необхідне для нашого життя, або виголошується прохання до Богів про захист чи допомогу. Пам'ятаємо, що Боги допомагають тому, хто бореться за своє життя. Ми є помічники Богів на Землі, тому проголошена молитва, це слова, що пов'язують нас духовно з Богом і його діями.

Правила поведінки під час молитви
В різних духовних практиках влаштовують свої правила моління. РПК рекомендує це робити наступним чином. Під час проголошення молитви духовним провідником, прихожани складають руки молитовно, можна також перед собою поєднати руки, або тримати на тілі: права рука на серці, ліва — на животі. Під час прославляння Бога дві руки підіймаються догори, утворюючи Триглав поєднуючись з Божою Силою. Воїни під час прославляння переважно тримають ліву руку на животі, а праву підіймають догори, до Сонця. Коли молитва промовляється спільно, то руки весь час тримаються догори. Постійно тримати руки (як це роблять деякі рідновіри) не потрібно, вони втомлюються і затікають. Молитва може закінчуватися словами: «До Бога(ів) нашого помолімося», тоді можна накладати на себе або блискавку (Дар Духа Бога святого, чи інше), або хрест (чоло — в ім'я Отця-Сварога, живіт — Матері-Рожаниці, праве плече — Сина-Дажбога, ліве плече — Доньки-Мокоші. Часто рідновіри відмовляються від накладання символів на тіло, але це залежить від прийнятої поведінки в громадах.

Приклади молитов з Велесової Книги
«Молимо Велеса, Отця нашого, да потягне в Небі комнощь Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті колове вертячи. То бо Суньце наше, іже світить на домове наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх. Сьому Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа. Наречемо його іменем Огнебоже і йдемо се трудити, як і всяк день, моління утворивши, тілеси ядимо і йдемо до полів наших трудитися, як Боги веліли всякому мужу, іже чинен єсь трудитися на хліб свій.» [ВК, д.3а].

«Се бути перво Триглаву поклонятися маємо і тому велику славу поємо. Хвалимо Ісварга Діда Божого, який тому се роду Божеську начальник і всякому роду студиць вічний, який бо тече влітку од крини своєї, а взимку ніколи же не взмерзне. А тої Води-Живиці п’ючи, живемо, доконе не прийдемо як свої до нього, убудемо до Лук Його Райських.

А й Богу Перунові-громовержцю, і Богу прі і боріння речемо живих явищ не переставати кола вращати в Яві, і який нас веде Стезею Правою до брані і до Тризни великої о всіх павших, які же ідуть в Життя Вічне до Полку Перунового.

І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Праві і Яві, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і через нього видимо Світ зріти і Яви буття. А й той нас од Нави убереже, і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше і Звізди держе, і Світ кріпить. Творіть славу Свентовидієву велику! Слава Богу нашому!» [ВК, д.11а]

«Молимо Патар Дяіє, що той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим.» [ВК, д.19].

Сучасні молитви
Роде Всевишній! Боже наш Рідний! Ти – єдиний і багатопроявний, Ти є наше Світло і Справедливість, Ти є криниця Життя Вічного, Ти є Джерело Любови безмежної, тої, що зцілює Душу і Тіло. Славимо Тебе, Боже Прави, Яви і Нави. І щодня працюємо над собою, щоб завжди бути Мудрими і Сильними, міцною опорою України-Руси і Народу свого Прадавнього. Бо ж Ти даєш нам Наснагу і Радість, бо ж Ти даруєш Відвагу і Стійкість, нам Віду даєш і навчаєш Терпіння, аби з честю пройшли ми Шлях Життя нашого, натхненно виконуючи Священну Волю Твою. Слава Тобі, Роде Всевишній! Слава всім Богам Рідним у Тобі сущим!

Земле рідна, Мати-Годувальнице, з Тебе виходимо малими і безпорадними, під небом твоїм високим зростаємо і мужніємо, серця свої, працю рук своїх Тобі присвячуємо, красу і славу Твою множачи. Земле рідна, Покрово-Заступнице, на схилі літ своїх до Тебе вертаємося, щоб пригорнула Ти серця великі і руки натруджені дітей своїх, даючи їм прихисток і спочинок. Земле рідна, свята, пречиста, Тебе заповідали нам Пращури наші, і ми передамо тебе в руки правнуків своїх як найбільшу святиню, щоб несли вони у віки Заповіт роду нашого любити і берегти Тебе, щоб родила Ти нам у всі віки, допоки небо стоятиме над тобою.

Молитови: svit.in.ua/mol.htm

Коментарі ()

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.