Бог

Слов'яни розуміють Бога як найвищу істоту. З Богом ототожнюється Природа, Всесвіт. Найвищім Бог є єдиний і багатопроявний, кожний із Його проявів має своє ім'я і розглядається як окреме Божество. Кожний Бог слов’ян має чітку прив’язку до природної сутності, тобто відбувається уособлення проявів Природи через мітологічні персонажі. Це дає відмінність від біблійного віровчення, де Боги і святі діють як окремі від Природи істоти, хоча первісно ця прив'язка у них теж існувала. Багатопроявність Божественної сутності отримала у слов'ян велику кількість імен Богів і, відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов'янських Богів є багато найменувань одного і того ж Божества, які часто можуть виявитися давніми епітетами, а пізніше стали сприйматися як власні імена.

Образ Бога
Кожен з проявів Бога має свій образ. Зображення слов'янських Богів були дуже стилізовані, символічні, де кожна деталь мала певне значення, на відміну від греків, статуї Богів яких були реалістичні, людиноподібні. Про це у ВК,22 написано так: «Грецьколані суть не Богів потчуть і не человіци [*людей]. Їхні суть із каменя ізображені подобою мужам. А наші Боги суть вирази.»

Велесова Книга про Бога (Богів)
«Творящу Богом силу узріли в собі, то бо дано Дар Богів, і не потребуємо бо се напраснити… То бо молимося Богам да ймемо чисті душі і тілеси наші. І да ймемо живот з Праотцями нашими в Богах зливаючись воєдино. Правда така: се бо ми – Дажбові Внуки! Зри, Русе, ко уму, якож ум великий Божеський єсть єдиний з нами, і тому творите і речете з Богами воєдино.» (ВК, д.1).

«Дажбові внуки єсть, любимичі Божеські, і Боги скорорала ваші тако [в] десниці держачи. Воспоємо славу Суражію, і такождь мислимо до вечері, і п'ятикратно славимо Богів в день. Пиймо бо сурицю в знак благості і общності з Богами, які бо суть во Сварзі, тако бо п'ють за щастя наше… І тако пребудемо славні, яко же славимо Богів наших і молимося за тілеси омовлені водою чистою.» (ВК, д. 3а).

«А і то всякий день ко Богам зримо, які єсь Світ, його же речемо Перун, Дажбо, Хор і Яр і іншими іменами. Тако співаємо славу Богам і живемо милістю Божиською до утрати живота.» (ВК, д. 4г).

«Отцям нашим і Матерям слава, які нас учили до Богів наших і водили за руку до Стезі Праві. Тако ідемо і не будемо лише хлібожравці, ніже славуни-руси, які Богам славу співають, і тако суть славуни тому.» (ВК, д. 8(2)).

«Станьте, як леви, один за одного і держіться князів своїх. І Перун буде коло вас і побіди дасть вам! Слава Богам нашим до кінець кінця віків землі тієї, і до благ всяких Русі, отцівської Землі нашої! І так буде, бо ті словеса маємо од Богів.» (ВК, д. 8(3)).

Світовит Пашник,
Волхв РПК

svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm

Коментарі ()

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.