Русальчин (Мавчин) Великдень. Зільник. 10 травня

Свято Русальчин Великдень відзначається у четвер після Трійці. [1, 21]. За іншими витоками – на четвер перед Трійцею [5, 70], а то й взагалі «від Зеленої неділі аж по наступну – нявчин великдень» [3, 142]. Взагалі з цим питанням у різних авторів немає спільності. Логічно було б проводити аналогію з Навським Великоднем в четвер перед Великоднем, коли також поминають предків. Але тут виникає свято Зільника (церковне – Симона Зілота), яке за постійним календарем припадає на 10 травня. При шестиденному тижні це якраз і буде четвер після Трійці.

Степан Килимник теж заплутав з поняттям Зеленого і Русального тижня. Але потім вивів окремий пункт «Мавський Великдень» і зазначив, що найстрашніший і найнебезпечніший день на Русальному тижні був Зелений Четвер. Лише у цей день русалки могли ходити по селу. У цей четвер уранці, до сходу сонця, також і ввечері по заході русалки справляли Великдень… І у перший понеділок після Русального тижня відбувалися проводи русалок. [2, 372-373]. Тобто виходить, що Русальний тиждень таки треба справляти після Трійці.

В цей день до сходу Сонця, коли ще не спала роса, ходять збирати трави. Жінки йдуть до потаємних місць – де півня не чути і куди не доноситься собачий гавкіт. Відшукавши рослину, стають обличчям на схід і моляться:

Мати Божа ходила,
Зілля родила,
Відром поливала –
Нам на поміч давала!

чи: Трава-травиця, красна дівиця,
Не я тебе садила, не я й поливала:
Господь тебе садив,
Господь і поливав –
Всякому онукові на поміч давав!

Годилося цього дня митися в купелі з цілющих трав. [4].

Як повідомляє Марина Гримич, селяни вірили, що на русальному тижні русалки виходять із свої схованок (із лісу, з поля, з водоймищ, навіть з боліт) і влаштовують собі свято, яке буває раз на рік. І люди мусять поважати це свято: не працювати, не робити того, що може образити русалок, бути пильними, інакше ті можуть завдати якоїсь великої шкоди… Найчастіше про русалок говорили як про молодих дівчат, які з розпущеним волоссям (часом у вінках) святкують свій тиждень: роблять гойдалки, сплівши дві берези докупи, гойдаються, регочуть, ляскають по воді, співають. У Наддіпров'ї існувало повір'я, що там, де «майки» танцюють, краще росте трава і краще рута зеленіє. [1, 28].

Література:
1. Гримич М.В. Зелені свята // Родовід. – 1993. – № 5. – С.21-29.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн.: К.: Перлина, 1994.
5. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.

Світовит Пашник,
Волхв РПК

svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm

Коментарі (0)

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.