1-й Спас (Маковій). Спас на воді. 1 серпня

Спасівські свята присвячені Дажбогові, що дає нам життя. Вони припадають на завершення основних польових робіт. Ми з вдячністю звертаємося у молитвах до Бога Спасителя, який так щедро обдарував нас новим урожаєм. Свята Спасу поділяється на три частини: 1 серпня – Маковий Спас (Спас на воді), 6 серпня – Яблучний Спас (Великий Спас), 16 серпня – Хлібний Спас.

Маковий Спас, відповідно до Кола Сварожого, тотожний таким святам як Стрітення (1-2 лютого), Ярилиця (1-2 травня), Діди (1-2 листопада). Як правило, такі свята проводяться два дні, але 2 серпня етнографи не фіксують свято.

У ці дні Кола Сварожого ушановують Предків, бо припадають вони на 40-й день від смерті попереднього прояву Сонця. В даному випадку це був Ярило, човен якого відправився у вічність 1 липня і досягнув сьомого неба 1 серпня.
Натомість юдейська казка про сімох братів Макавеїв і їхню мати Соломію, що поширена в чужій церкві, взагалі не відповідає нашому звичаю і змісту народного свята. Варто переказати церковну розповідь, щоб не було бажання взагалі якось прив'язувати до нашого світогляду:

Цар Антиох Єпіфан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри. Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Той відмовився і був закатований. Одного разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар також примушував їх їсти свиняче м'ясо, та вони сміливо відповідали йому: «Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків». Тоді цар віддав їх на муки.

То чи ваші ці святі мученики? Адже у нас немає заборони їсти свинину, навіть навпаки – це один із шанованих харчових продуктів. А ось імена цих мучеників досить цікаві, пропонуємо пояснювати їх наступним чином: Соломія (Солома) – це стрижень, на якому тримається сім енергетичних точок людини «маківок». Душа померлого якраз і має на 40 день досягнути найвищої сьомої «маківки». Ця календарна схема нам відома при шестиденному тижні (див. відповідний розділ). Швидше, цих «героїв» було висмикнуто із більш давньої природної віри і використано для виховання сповідників юдейської віри.

Приводимо опис свята Макового Спасу за книгою Василя Скуратівського «Святвечір». Напередодні свята виготовляють «маковійську квітку» з городніх і частково лісових квітів. Букет має бути різносортним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, рути-м'яти, васильків, нагідок та ін. Кожне зело в букеті виконує свій символ-оберіг і до кожного господиня промовляє приказки, наприклад для льону: «Рости вище по коліна, щоб в нікого з нас голова не боліла»; «Білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову покрило».
Після цього дівчата збираються в гурти, плетуть віночки для освячення в храмі. Рано-вранці храмові дзвони оповіщають про свято. Розбудивши дітей, ненька оздоблює «маковійську квітку» намистом, пов'язує червоною стрічкою і, обгорнувши рушником, приказує:

– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люди люблять квітку.

Малеча може готувати квіти безпосередньо перед богослужбою. Після молитви священик виголошує повчальну проповідь для дітвори: аби були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними. Це чи не єдина храмова відправа, участь в якій переважно беруть підлітки.

Опісля всі стають в коло, і священик освячує квіти, коржики та пиріжки з маком. Вдома дітям готують святковий стіл.

«Маковійну квітку» підвішують до сволока або до божниці. Вона висить протягом року як оберіг.

Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат «макодзюбками» чи «маковійками».

Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.

Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.

Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].

Степан Килимник з приводу свята пише: «Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі „дідів“ відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – „дідів“… Маленькі проміння падають у підтвердження щодо дітей, бо свято, в основному, було дитячим. Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі „дідів“ переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні „Роди-Рожаниці“ переселяються у квіти, у дерева (ліси), води; і, третє, християнська церква поєднала культ дерев з „Чесними древами“. [1, 77].

Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.

Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.

Світовит Пашник,
Волхв РПК

svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm

Коментарі ()

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.