Глобалізм у «Словяно-Арійській» обгортці

В часи швидкісного розповсюдження інформації людина, котра хоче дізнатися про щось важливе, ризикує заблукати в нетрях Інтернету та тисяч книг «на задану тему». Доказом цьому є поява в сучасній Україні такого духовного покруча як «російськомовний слов’янофіл-родновєр», котрий є (найчастіше) русином-українцем за походженням, імперцем-росіянином за переконаннями та мовою. Всіх інших слов’ян, в тому числі і власний народ він любить настільки, наскільки вони готові «слиться в русском морє». При чому подібна особа щиро вважає себе рідновіром, борцем з жидомасонами і найчистокровнішим арійцем у світі.
Щоб дослідити коріння цього феномену, потрібно згадати недавнє минуле.


Ще наприкінці 90-х років минулого століття в Росії та в Україні мирно співіснували і паралельно розвивалися рідновірські, так звані «язичницькі» течії, які мали і певні спільні риси, і певні відмінності. В Україні була ще монотеїстична РУНВіра, яка, однак, несла в собі потужний заряд національної самосвідомости. Всі українські рідновірські течії дотримувалася старої класичної формули рідновірства – Рідні Боги, рідна земля, рідна мова, один народ.
Подібні течії зароджувалися і в Росії. Серед них можна назвати Союз Слов’янських Общин, «Велесов Круг» та інші. Більші чи менші рідновірські громади існували по всій Росії. Їх об’єднувала та сама програма, що і українських рідновірів, може з меншим упором на мову та національну тожсамість, оскільки у росіян нема такої гострої проблеми збереження своєї мови й культури.
Однак, російське імперське мислення згодом наклало свій відбиток на певні кола російського рідновірства. Можливо, при створенні подібних організацій та теорій не обійшлося без організацій типу ФСБ, або «любителів-відставників» зі школою КГБ, адже застосування способів маніпулювання свідомістю надто впадає в око. Маємо на увазі «Давньоруську Церкву Православних Старовірів-Інглінгів», а також ще кількох течій, котрі називають себе Слов’яно-арійськими общинами Расеї (саме Расеї – через літеру «а»).
Що спільного в їхніх поглядах, і як вони маніпулюють свідомістю пересічних росіян, а нині також і русинів-українців, котрі мають прихильність до рідновірського світогляду:

  1. Подача ніким не доведених, а часом повністю абсурдних відомостей, як істини в останній інстанції. Прикладом може служити фентезійна історія появи на планеті Земля «Слов’ян та Аріїв» (саме в такому порядку). За інглінгською легендою Землю було колонізовано двома родами аріїв (х’аріями та д’аріями) та двома родами «слов’ян» - расенами та святорусами. Всі вони нібито прибули сюди з іншої галактики на космічних кораблях, воювали з якимись космічними чудовиськами та заселили землю. Інші раси Землі є або союзниками цих космічних «джедаїв» (жовта та червона раси), або тими, кого вони прихистили з милості (чорна раса). Щодо жидів, то вони якраз і є нащадками отих самих космічних ворогів, тобто – «тварями», варіант – жиди, це люди, змінені «тварями» генетично.
    На підсвідомість сучасної молодої людини, вихованої на фільмах типу «Зоряних воєн» та космічних «стрілялках» подібна елементарна «фентезі» діє наче наркотик. По-перше – відчувати себе нащадком колонізатора-першовідкривача та переможця завжди приємніше, аніж нащадком напівдикого завойовника або скривдженого народу. По-друге, тут спрацьовує давня як світ логіка – за що наші пращури кров проливали, то і є нашим – і крапка. В даному випадку «нашим» (тобто їхнім) є весь світ, а це і є давньою мрією російського імперіялізму.
  2. Видавання «світоглядного вінегрету», тобто суміші пізнього індуїзму, кришнаїзму, скандинавської міфології та слов’янофільства з елементами старомосковського Домострою за істинно ведичну культуру. До цитат, насмиканих з «Законів Ману», Бгагавадгіти, та того ж таки Домострою додаються «жахалочки» на зразок «теорії телегонії» - нібито жінка, яка вийшла заміж вдруге, буде народжувати дітей «від першого чоловіка». Робиться це начебто з доброю метою: дійсно, в сучасному суспільстві панує безладдя та розпуста, і люди, близькі до рідновірських поглядів, мріють про міцну родину, здорових дітей, нерозбещену молодь, чистоту крови та інші речі, необхідні для збереження нації. Однак, новоявлені «ведисти» черпають свої відомості про те, як повинна жити людина, з середньовічних «цитатників», не задумуючись при тому, як їхні поради можуть виконуватися практично в наші дні. Наприклад, за Патером Дієм, головою Давньоруської Церкви Православних Старовірів-Інглінгів, нормою народжуваності для жінки є шістнадцятеро дітей. При чому він запевняє, що народження кожної дитини додає жінці три роки молодості. Припустимо, що так було «в давнину», але нині, як-то відомо всім, народження навіть двох-трьох дітей є проблемою для отруєного неякісною їжею, нечистим повітрям, забрудненою водою жіночого організму, який працює на межі можливого, виношуючи дитину за рахунок вичерпання власного здоров’я. Постановка подібних завдань, які в умовах сьогоденної «цивілізації» неможливі для практичного виконання ні для жінки ні для чоловіка (прогодувати велику родину), створює у прихильника інгліїзму стійке почуття провини перед своїми проводирями, родом і народом. А подібною людиною «перед усіма винуватою» дуже легко керувати і вказувати перстом на винних в її нещастях. При чому сьогодні в усьому винні жидомасони, завтра винуватими стануть «сепаратисти-хахли», і так далі і тому подібне.
  3. Створення власних «священних писань». При чому власні творіння видаються за стародавні автентичні «Веди». Прикладом є «Славяно-Арийские Веды», які послідовники інгліїзму щиро вважають за найперші і найсправжнісінькі. Ось як оповідає про їхнє створення Свєтомір (старійшина Родової Общини Слов’янської мудрості з Ростова на Дону):
    «На Мідгард-Землю… неодноразово прибували Світлі Боги… Після Великого потопу Бог Тарх Перунович… три роки жив на Мідгард-Землі і був названий людьми Великої Раси Даждьбогом (Богом, що дає), за те, що дав за цей час Дев’ять Саньтій (Книг) Слов’яно-Арійських Вед. 40009 тисяч років тому в третій раз на Землю прилетів Бог Перун… давши людям свої заповіді. Наші Предки записали х’арійськими рунами священну мудрість в Дев’яти книгах Мудрості Бога Перуна. У наші часи Сантьї Веди Перуна (Коло перше) перевидані Давньоруською Церквою Православних Старовірів-Інглінгів і доступні широкому колу читачів.»
    Звісно, що «Заповіді Перуна», або «Заповіді Лади-богородиці» у викладі інглінгів не несуть негативного навантаження, коли закликають до збереження родини і роду. Але, коли в ці заповіді переписуються біблійні перли на зразок проклять «язичникам» - «збережіть ваші капища та святилища від осквернення їх язичниками», або «не давайте мудрість таємну ви язичникам», то мимоволі хочеться зробити висновок, що інгліїзм не є природньою народньою, себто «язичницькою» релігією, а є штучним новотвором зі штучним же «Святим Письмом».
  4. Перевантаження «священних писань» нібито точними відомостями з абсолютно фантастичних подій. Наприклад, у наведеному вище уривку Даждьбог провів на Землі не кілька років, а три роки. Перун втретє прибув на землю 40009 років тому… Всі майстри з психотехнік підтвердять, що саме така уявна «точність» - не 40000, а 40009 років – впливає на розум особи, якою маніпулюють, на підсвідомому рівні. Якщо, мовляв, строк вказано аж з такою точністю, то і всі інші відомості з цього джерела є точними і правдивими. Можливо дехто ще пам’ятає твори донецького авантюриста «знахаря Ананьєва», котрий видавав свої книжки на початку дев’яностих. В цих книгах він вказував розмах крил у Сатани з точністю до метра, і наводив «точну кількість» чортів у пеклі. Принцип впливу на людський розум донецького шахрая тотожній принципу впливу «священних писань» інгліїзму, і, вірогідно походить з розробок однієї й тієї ж організації, котра раніше звалася КГБ.
  5. Відмежування інгліїстів та їхніх послідовників від інших рідновірських течій. Так, редакція журналу «Ведична Культура» (№ 4 за 2004 рік) сповіщала, що «язичництво» є збоченням, вшануванням Богів матеріяльного світу та виконання їхньої волі замість Прославлення Всевишнього та життя за його заповідями.» Це є прямою цитатою з коментарів Свамі Прабгупади до Бгагавадгіти. Тут таки «язичницькими» називаються штучно створені світові релігії на зразок буддизму, або християнства, які, як відомо, не є вшануванням Богів нашого «матеріяльного світу». Завдання подібних «пояснень» - заплутати рідновіра-початківця так, щоб він не знав де праве, а де ліве.
  6. Створення власної «таємної мови» і «розшифрування» з її допомогою звичних слів і понять: історія – «із Тори», Расєя – «Ра(сяйво істини Всевишнього), Се (це), Я – займенник, разом Я єсмь сяйво істини Всевишнього», ураган (Ур – Світло, Ра – Сяйво істини Всевишнього, Га – рух) і так далі. Пересічна людина, котра втягується в подібні «розшифровки» починає бачити щось важливе там, де його нема й близько. І дуже важко опісля довести жертві цієї маніпуляції, що, хоча наука історія й може помилятися, але до Тори вона не має жодного стосунку, а «Расеї», на жаль, до сяйва істини Всевишнього так же далеко, як до Києва пішки.
  7. Створення власної термінології за принципом – чим заплутаніше, тим краще. Наприклад, термін «інгліїзм» розшифровується як «сучасне звучання давньоарійського образу, що складається з «руни» «інглія» - Ізначальний огонь Всєвишнєго, а також трирунного поняття «ізм», яке означає «Істину Земного Міра». Скласти подібний термін дуже просто для людини з буйною уявою – достатньо взяти родове скандинавське прізвище з «Саги про Інглінгів» і додати суфікс «ізм». Хай простаки спершу поламають голови над тим, що це може значити, а тоді з радістю проковтнуть будь-яке пояснення.
  8. Створення штучного календаря за принципом – аби не так, як у інших. Достатньо сказати, що Новий Рік за цим календарем святкується на Осіннє Рівнодення, що серед арійців якраз не прийнято – восени Новий рік відзначають юдеї та Грекоортодоксальна церква. Рік складається з 9 місяців, в кожному з яких 40-41 день (чи можна взагалі проміжок часу 40 днів називати «місяцем»)… Тиждень складається з 9 днів…Трохи нагадує поминки (9 і 40 днів), чи не так? Доба у інглінгів починається з заходом Сонця, до речі теж як у жидів. А назви місяців так уже чисто «слов’яно-арійські»: Рамхат, Айлєт, Бейлєт, Гейлєт, Дайлєт, Елєт, Вейлєт, Хейлєт, Тайлєт… Не сумніваємося, що кожну цю назву провідники інгліїзму «розшифрують» так само, як і найменування свого напрямку. Однак, жити за подібним календарем слов’янину, котрий «славить Дажбога від Коляди до Коляди» якось незручно.
  9. Очевидно, за гроші російських спецслужб, (як варіант, можливо, що вдало запущений проект пішов розвиватися сам і його вже не треба сильно контролювати – згадаймо Біле Братство – експеримент КГБ, який вийшов з під контролю) - останні кілька років Україну заливає навіть не поток – потоп інформації з інгліїзму, та близьких йому течій. Десятками випускаються і розповсюджуються фільми та книги в яких на ріжні лади обговорюється кілька тверджень:
    - Росіяни (русскіє) – найдавніша нація у світі.
    - Русскіє колись панували в усьому світі
    - «Русскій язик» був мовою всесвітньої Імперії
    - Всі древні слов’яномовні народи Європи були «русскімі» - «етрускі – ето русскіє»
    - Сила слов’ян – у єдності (не розкривається, щоправда, за рахунок кого має статися це об’єднання).
    - Русскіє – єдині у світі носії совісти та шляхетности.
    Якщо росіянам до вподоби таким чином тішити своє самолюбство, то хай би собі гралися. Але подібні погляди вбиваються на свідомому та підсвідомому рівні тим нестійким духом українцям, яким легше приліпитися омелою до сусіднього дерева, котре здається їм здоровшим та стійкішим, аніж лікувати та плекати власне дерево роду, яке має набагато глибше коріння хоча нині перебуває у досить важкому стані та потребує більше праці й жертовності.
    Надмір інформації приводить ще до однієї біди – у багатьох людей закладені в неї «віруси», подібні до описаних вище, просто таки «зламують» захисні програми мозку. Якщо людина, що бажає стати рідновіром, проковтнула «х’аріїв», «д’аріїв», «святорусів» і «расенів», космічні кораблі та зоряні війни, або всесвітню расєйську імперію, то вся подальша інформація плине їй до голови неконтрольованим потоком. У нестійких осіб від цього просто таки «зносить дах» - людина не тільки не фільтрує інформацію, але й за насолодою заковтує все нову й нову складнішу й незрозумілішу «наживку». Це приводить до того, що прості речі на зразок любові до своєї землі, мови та роду стають для неї чимось абстрактним і «нечитабельним». В отруєному «інфовірусами» розумі вже немає «програми» для їх розпізнання. Адже любити «всіх слов’ян» набагато легше, ніж намагатися підняти до висот національної самосвідомости власний народ. Така людина стаючи «вірусоносієм» прагне поділитися своєю «істиною» з ближнім, часто пишаючись тим, що навчає інших людей «великій мудрості» й «Відичним знанням».
  10. Прихильники інгліїзму та їм подібні в Україні якщо насправді розібратися, ставлять політику вище за Бога, чи Богів, бо всі вони незважаючи на проголошувану «слов’янську єдність» є російськоцентричними - тобто на події й історію Руси-України як правило дивляться очима росіянина. Справжній же рідновір-слов’янин славить Богів мовою слов’янського роду тієї землі, на якій він живе, навіть якщо він за своїм походженням належить до сусіднього народу. Нині ж на землі русинів-українців іноді деякі громади «рідновірів» навіть мають на своєму капищі образ Матері-Землі-Макоші, але славлять Богів мовою іншої землі - мовою російською, що є найпершою ознакою того, що духу землі, на якій живуть, вони зовсім не відчувають. На славленнях в подібних громадах дійсно, можна відчути присутність Сили, яку вони й сприймають за Силу Богів. Насправді ж, за Божу міць вони приймають силу імперського егрегору Росії, за допомогою якого і створені подібні угрупування. І врешті решт вони свідомо чи позасвідомо посилають свої слави і свою силу не рідним Богам, а все тому ж егрегору Російської Імперії. А на вищих планах Буття, безперечно, Російською Імперією (як і будь-якою імперією) опікуються зовсім не слов’янські Боги, а та Сила, котра прагне перемішати всі народи, відірвати їх від власного коріння (спершу по декількох частинах - в імперіях, міждержавних об’єднаннях по типу Евросоюзу, за допомогою штучних наднаціональних релігій і т.п.). Імен ця Сила має багато: «Той, що є», «Єгова» і тому подібне, а при потребі може з’явитися (і вже з’явилася) під слов’янськими іменами.

Висновки:

  • Для рідновіра русина-українця Інгліїзм в усіх його варіантах є неприйнятним через його штучність та чужородність. Інгліїзм відриває русина-українця від власного коріння чим сприяє світовому процесу глобалізації, головне для глобалізаторів відірвати людину від Матері-Землі і від її роду, мови, звичаю, під будь-яким, навіть під «слов’янським» прикриттям, а потім з людини можна ліпити будь-що.
  • «Любити братів-слов’ян» і єднатися з ними для спільних дій проти спільного ворога можна і стоячи на позиціях українського рідновірства – рідні Боги, рідна мова, рідна земля. Єдність не означає поглинення, або розчинення.
  • Всім прихильникам інгліїзму варто задуматися над тим, що ними маніпулюють цинічні розумові хакери, яким дуже весело спостерігати за тим, як їхній інфовірус ламає добрим людям мізки.
  • На відміну від гарно упакованої брехні істина проста – своє є найдорожчим і найближчим. Славити своїх Богів своєю мовою на своїй землі – що може бути простішим?
  • Згадайте про «Біле братство» та Марію Деві Христос… Їхнє вчення є таким же «вінегретом» з кришнаїзму, буддизму, християнства та Агні-йоги, як і інгліїзм. Тільки на початку дев’яностих експериментатори ставили перед собою іншу мету – відволікти суспільство від політики. Тепер вони тягнуть людей в політику за вуха, підмішавши до вінегрету трохи «національного», себто слов’янського рідновірства.


Не давайте хакерам від ФСБ порпатися у вашому розумі. Наша сила – Боги нашої руської землі. Вони є сильнішими за егрегор помираючої Імперії. Потрібно лише цю силу відчути.

 

Мирослава та Мирослав Зуєнки.
Запорожжя. «Арійський Шлях».

Коментарі (0)

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.