Кого благаєте, благії раби незрячі, сліпі?

Історію про хрещення України-Русі започаткував київський монах Нестор-літописець. Він написав, що князь Володимир дав наказ: «Велю завтра хрестити, а хто не прибуде на ріку — багатий чи убогий, робітник чи чернь людська, буде моїм ворогом». Киянам наказано від греків віру приймати, а ті, що відмовлятимуться «будуть позбавлені майна і покарані смертю».

Монах і письменник Іларіон — приятель князя Ярослава (сина Володимирового), автор твору «Слово про Закон і Благодать», будучи добре обізнаним з кривавим хрещенням, в 1037 році (22 роки після смерти князя Володимира) написав, що Кияни були «застрашені і не любов’ю, но страхом повелівшому крещахуся», хрещення було з властію спряжено.

Який сатанинський наказ. Коли не станеш на коліна перед чужеземним божеством, то заберуть у тебе корову, коня, вівцю, заберуть хліб і хатину, і покарають тебе, жінку і дітей твоїх смертю. В самому Києві нагляд дружинників був настільки сильний і дійсний, що не бажаючі хреститися не могли сховатися і примушені були або по неволі хреститися або рятуватися втечею, або підлягати смертній карі. 

Святощі града Кия, вчора натхненно славлені в молитвах і піснях, сьогодні князь (одягнувши грецьку одежу і отримавши від греків грецьке ім’я Василій) наказав палити, наказав рідне знищити, зрубити під корінь древню віру предків — Язичництво. «Вчера чьстимъ, а днесь поругаємъ». «Греки налєзша на Русь і творяща злая». Українців-Русів не питали: «Люди згідні ви чи ні?». Охрестили як скотину. Хіба скотину питають? Запрягають, показують їй батіг, і вона тягне воза.

Араб аль Марвазі про хрещення русів:

«Коли вони навернулися в християнство, віра їх притупила їхні мечі, двері видобутку закрилися перед ними, і вони повернулися до нужди і бідності, скоротилися у них засоби для існування».

Греки постійно вторгалися на землі України-Русі і свої вторгнення вважали «божою благодаттю». Коли Українці-Руси йшли, щоб помститися, вони рекли «що варвари творять зло». У Нестора-літописця читаємо, що імператор Візантії казав сестрі Анні (нареченій князя Володимира): «Скільки то зла створила Русь Грекам».

Після хрещення, християнська віра винищувала місцеву язичницьку (національну святиню). Залишки язичництва, народні вірування підлягали «духовному» судові. І церковним уставом була кара:«От девяти до сорока ран» тому Українцеві-Русину, який відмовляється класти доземні поклони іконі Діві-Марії і навчає молодь колядувати й щедрувати. У Церковних Настановах читаємо:

«Хто колядує уроди Боже жито, пшеницю, хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей».

«Хто під час причащання вино з рота на долівку пустить 40 днів посту на хлібі й воді».

«Перед хрещенням дитини мати не повинна їсти вісім днів ні м’яса ні масла. І ніхто не повинен їсти разом з тією жінкою яка народила дитину, вона не чиста». 

«А хто неприхильно говорить про Євангелію, тому анатема».

«А хто двома пальцями не хреститься, хай буде проклятий»

«Хто з жінкою має статеве життя в п’ятницю, суботу чи неділю, в того народиться розбійник, або розпусник, і такі родителі повинні два роки щодня бити по 100 поклонів перед святими іконами»

«А хто у піст сміється, грає на сопілці, тому 300 поклонів відбити перед святими іконами»

Після анатеми:

«Єреї-греки заводили такі візантійські практики, як відрубування рук, виколювання очей та відрізування вух. Градники срутили назад руки великому мудрецеві – волхвові Дудикові. Репрезентант христолюбної візантійської культури єпископ Лука (Федір): «Медляно почав відрізати вуха і носа», «Урезаша Дудикові носа і обє руце отсекоша».

Таких кар Україна-Русь не знала — це вплив Візантійської культури. Так само не знали наші предки кари смертної, і тільки завдяки грецьким духовникам пробували її деякі князі завести замість прогнання. І терпимість та виключність релігійна не була по душі нашим предкам. 

Візантія подбала, щоб «Єпископат на Русі складався з греків». Греки на Русі підняли бунт проти Русі. Вони оголосили, що Смолятич — «Антихрист, паганин»: «Понеже Смолятичъ не поминаєши Патриарха, онъ волкъ еси». Отже, коли Русин на рідній землі хоче бути вільною людиною, «онъ волкъ еси».

У «Синопсисі» вчені монахи написали, що Малороси і Великороси єдин народ з однією історією. І тепер не Київ, а Москва є столицею всія Русі. І цар Олексій повернув собі Київ як «законну прабатьківську вітчизну». Україна-Русь розділена. На Правобережжі панують Польські наїзники. Вони обвішані хрестами. Вони, як пише Т. Шевченко, «не пагани, а настоящі християни». Християни в ярма запрягають християн. І ними орють ниву, називають їх бидлом. І роблять обмін: один бере пару мисливських собак, а другий йому за собак дає у власність християнську родину (тато, мати, діти, бабуся).

У 1784 році архієрей Самуїл Миславський (Київський Митрополит) заборонив в Україні в школах вивчати українську мову: «вона тхне паганством», «оскорбляє Господа Ісуса Христа». І дітей в Україні навчали мовою Московською, «по правилам напечатаным в Москве».

У 1837 році греко-католицький митрополит у Львові арештував «Русалку Дністрову» (перший журнал-альманах українською мовою). Холопською мовою виданий журнал може в холопів розбудити вільне мислення, може обадьорити їхні почуття.Поет-великомученик Василь Стус писав: «Прийняття християнства з Візантії було помилкою шкідливою для українського народу», «величезна брила духовного християнства впала на юну душу», «жертвою православія ми є найбільшою».

Упорядник: Алєсь Яснооk

  1. Н. І. Костомаров «Вибрані твори» кн.1, ст. 27, 1903 р.
  2. Н. І. Костомаров «Книга Третя» кн.1, ст. 371, 1904 р.
  3. «Молода Україна», жовтень, 1985, Торонто
  4. Е. Голубинський «История русской церкви» том 1., ст.175, 1901 р.
  5. Б.Лепкий «Н.І.У.Л» кн.1, ст. 85
  6. Л. Силенко «Магавіра»
  7. "Пам'ятники Руського Пра­ва", ст. 237

https://www.ridivira.com/uk/bogoznavstvo/koho-blahaiete-blahii-raby-nezriachi-slipi-thshevchenko

Коментарі (0)

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.