Образ Дажбога

Артикул: ob-78152

Матеріал: Медична сталь
Під замовлення

Ціна: 320 грн.

Дажбог (Даждьбог) — Бог Сонця, син Сварога (Батька-Неба) і Рожаниці (Матері-Землі), брат Мокоші-Води, правитель Прави і Яви, уособлення чоловічого начала. В Іпатіївському списку ПВЛ зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог".

Купити в 1 клік

Дажбог (Даждьбог) — Бог Сонця, син Сварога (Батька-Неба) і Рожаниці (Матері-Землі), брат Мокоші-Води, правитель Прави і Яви, уособлення чоловічого начала. В Іпатіївському списку ПВЛ зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог".

За давньою легендою Сонце уявлялось у вигляді бика. Хмари - це небесні корови. Бик запліднює корів, і ті проливають на землю небесне молоко - дощ, який дає життя природі. Тому Дажбога можна вважати й Богом дощу. Це підтверджується варіантом імені як Даждьбог (рос. дождь). Ім’я “Дажбог” дослівно можна роз’яснити як “Бог, що дає життя”.

Дажбог вважається подателем всіляких благ: "Славимо Дажбога, і буде Той наш покровитель і заступник од Коляди до Коляди. І плоди на полях, і дає трави для скотини, і да нам во всі дні говяда умножиться і зерна житнього множество, аби мед віщий затвержити і пекти." [ВК, д.31].

Сварог запліднює Рожаницю, а та породжує Макошу і Дажбога. Пройшовши небесне життя Дажбог вмирає і заходить до лона Землі, зранку знову народжується (воскресає). Так постала віра в непереможне і вічне життя. Боги, що вмирають і воскресають, в більшості ототожнюються із сонячним Божеством.

Сварог наказав Ору (отцю русів) слухатись Дажбога як Отця [ВК, д.25]. Дажбог вважався родоначальником руського народу і руси названі “Внуками Дажбожими”. "Слово о полку Ігоревім": "Погибашетъ жизнь Даждьбожа внука". "Велесова Книга": "Отця нашого Паруна сини і Дажбога внуки" [ВК, д.23].

Появі на небі Дажбога передує Ранкова Зоря, яка виводить на небосхил його білих коней; друга сестра - Вечірня Зоря - заводить коней на конюшню, після того, як Дажбог закінчив свій об'їзд. Сонячний Бог ще може пересуватися Небом (Сваргою) на човні-струзі: "Даждьбог на струзі своєму був у Сварзі премудрій, яка єсть синя." [ВК, д.38б].

У грудні, коли ночі найдовші, Дажбог помирає, а на наступний день зимового сонцестояння відроджується (свято Різдва – 25 грудня). Дажбог має чотири прояви: Коляда (зимовий, дитинство), Ярило (весняний, юність), Купало (літній, зрілість), Мир (осінній, дідування).

У святилищі човнового типу, а також у Триглаві, Дажбог стоїть праворуч (сонячний бік) від Перуна: “І се перве має на чолі Дажбог, по ньому ж творимо [треби]. Се бо ми Главу речемо, яко став ов одесну нас, і буде се начальником. І як він став, і тому се радіємо про своє, бо ощадить.” [ВК, д.33]. Щитом Дажбога є шестикутна зірка.

Дажбог згадується в обрядових піснях:

- Ой, соловейку, ти ранняя пташейко,
Ой, чого так рано із Вир'ячка вийшов?
- Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав.
Дажбог мене вислав ще й ключики видав:
З правої ручейки — Літо відмикати,
З лівої ручейки — Зиму замикати…
За своїми ознаками Дажбог тотожний Святовиту – західних слов'ян, Давату - геттів, Ра - єгиптян, Давиду та Ісусу – біблійним мітоперсонажам та ін.

Коментарі ()

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.