Відродження 7515 річного літочислення в Україні за відичною православною традицією

Вступ

Чи пов’язана система літочислення з приборканням екологічних, соціальних, економічних, демографічних та інших негараздів?

Стародавні відичні мудреці скажуть – так! Адже звук, літера, мова, цифра і думка є кодами для досягнення людиною, народом, країною, планетою стану світу, мудрості, щастя та здоров’я.

Кожен звук, слово, мова, цифра і думка створюють певну форму у невидимому світі. Їх комбінація стоворює складні форми.

Цікаві дослідження були проведені американським вченим Дж.Тернером. У своїх дослідах він використава графічні комп’ютери, синтезатори та інші сучасні електронні прилади [1]. Тернер використав для співставлення програми санскрит, який відрізняється від інших мов своєю математичною точністю. Він встановив, що в усякого зображення є свій відповідний музичний образ, а у кожного звука, слова, мелодії є відповідне графічне кольорове відображення.

Ці дослідження вказують на існуючий тісний зв’язок між формою в т. ч. цифрами і змістом, образом, між звуком та енергією, між словом і кольором, образом і геометричною фігурою. Ці дослідження вказують на необхідність відродження як відичної системи літочислення, так і давньоукраїнської мови, яка породила санскрит (праці лінґвіста поляка Красуцького, Володимира Шаяна [2], Лесі Українки [3], Джавахарлала Неру [4] підтверджують походження санскриту від давньоукраїнської мови).

Відична Індійська традиція

В книзі Е. Шуре «Великі Посвячені» [5] є докази передачі Великим Посвяченим Рамою знань із Скіфії (так давню Україну називали давні греки) в Індію. Індуси глибоко шанують пам’ять про Раму, щоденно славлять його. Це допомагає їм в наш час, у вік Камі – час ворожнечі темноти, невігластва і лицемірства захиститися від дії темних сил.

В Індії є маршрути по святим відичним місцям – для духовного зростання та очищення. Тим, хто має тяжку карму-долю і не може сам собі зарадити, тим, хто курить, вживає алкоголь, наркотики, цікаво буде дізнатись про можливість позбутися згубних звичок після очищення у святих місцях Індії. В Україні такими місцями є священні гаї, Кам’яна Могила, місця прадавніх капищ і святилищ.

Якщо в Україні загарбники всіх мастей нищили історичні першоджерела, то в духовно спорідненій з нами відичною культурою Індії збережений манускрипт давньоукраїнського мудреця Цараки (в Індії Чарака). Цей манускрипт понад 5 тисяч років тому був переданий з давньої України в Індію для збереження знань давньоукраїнської відичної науки.

Царака [6] попереджав про небезпеку техногенного розвитку цивілізації та про руйнівні наслідки, до яких може прийти людство через неправедний техногенний шлях. Він заповів: «Корінна причина всіх порушень – неправедність. Її породжують поганні діяння попередніх життів, але джерелом неправедності та поганих діянь є погані думки – омана розуму. Коли керівники країни, міст, об’єднань спільноти відходять від шляху добродійності і несправедливо поводяться з народом та підлеглими, прості люди країн, міст, і спільнот несуть неправедність далі. Від неправедності щезає праведність і Боги покидають ці місця. Тоді пори року зміщуються і дощі ідуть невчасно, або зовсім не йдуть, вітер дме невірно, земля приходить до запустіння, водойми втрачають живильну силу, трави втрачають природні властивості і стають отруйними. Коли все це відбувається впродовж довготривалого часу, земля перестає живити рослини силами, які надають нашій їжі здатність до зігрівання оганізму людини або охолодження (природна властивість рослин відома у відичній науці). Змінюється ефект їжі після травлення, зменшується природна сила Землі, Води, Вогню, Повітря, Ефіру і відповідно слабнуть люди та рослини. Всі ці негативні зміни призводять до розповсюдження хвороб (Віманастхана, 3-6. 20).

Ці попередження, висловленні понад 5 тисяч років тому, є дуже актуальними в наш час.

Відична звичаєва традиція в Україні

В наш час, коли Україна входить в епоху інформаційного суспільства, правдива Історія Землі і народу нашого тільки починає відкриватися. Наукові праці Вікентія Хвойки, Івана Франка, Володимира Шаяна, їх попередників і продовжувачів їхньої справи доводять автохтонність нашої етнічної української культури впродовж багатьох тисячоліть. Наші українські пракорені сягають глибини 20 тисяч років стверджує Петро Комнацький, досліджуючи хронологію Влес-Книги [7], а 7515 років розвитку українського етносу підтверджує історичний літопис України – «Печерський патерик», 7500- ліття якого у 1992 році відзначала світова громадськість. Це пам’ятка агіографічної літератури (агіо з грецької – святий). Вона містить історичні описи життя християнських святих і церковних діячів Києво-Печерської Лаври [8].

Від 5,5 років до н. д. та 1600 років від н. д. до середини XVII століття українські відичні знання були домінуючими в Україні. До безжального нищення московським ханством-князівством наші предки вели літочислення за давньоукраїнським відичним православним календарем, який майже на дві тисячі років давніший від іудейського.

Термінам «Православ’я» і «Свята Трійця» понад 20 тисяч років, християнські церковники запозичили їх без справедливого посилання на давньоукраїнські першоджерела. У «Велесовій книзі» [9] «Святому Письмі» українців, дано вчення Творця про Святу Трійцю – Триглав – про три світи: 1) світ Нави – тих, хто відійшов за межу земного буття; 2) світ Яви (явлений); 3) світ Прави – правильних думок, дій, вчинків – світ Православ’я.

Про високогуманний спосіб життя в Україні 20 тисяч років тому свідчить Велесова книга: «Маємо істинну віру, яка не потребує людської жертви». Є у Велесовій книзі «докази спотвореності нашої історії сусідніми недоброзичливими народами: «Кожен, хто слухає греків, скаже про нас, що ми людоїди. Але це брехливі вигадки...», «Ми маємо давати лише польові жертви, і від праці нашої просо, молоко, жир.» (Дощ.7А). Уважно перечитавши грецькі «Античні гімни» [10], ми неодноразово зустрінемо агресивні випадки греків проти Скіфії – давньої України – з метою підкорення.

Понад 7515 років тому наші пращури володіли знаннями про дію сил Природи в людському організмі, в організмах рослин та оточуючому світі. Вони знали про співвідношення між 7 основними тканинами в рослинах та людині.

За відичною наукою квінтесенцією всіх тканин людини є репродуктивна тканина, яку потрібно витрачати тільки для продовження роду, щоб не втрачати життєву силу, визначальна кількість якої закладається матір’ю під час вагітності. Тому культ Матері і дитини в українському звичаї є домінуючим.

Перші сім років життя дитини мати напряму формує, захищає й живить своєю енергією диину, а батько оберігає на духовному, енергетичному і фізичному рівнях дитя з матір’ю.

Відична література і усна народна педагогіка сповнені повчань про глибоке вшанування матері та її духовного призначення.

Українська звичаєва народна педагогіка з часів батька Ора, та й у відичні часи відрізнялася від азіатської, семітської та інших педагогік кочових племен. Жорстокі завойовники змінювали релігійні культи на теренах України, та незмінним лишався культ образу Божої Матері. Уснопісенне мовлення Матері, звичаї догляду за вихованням маленьких дітей – «мудриків» винесені з глибини тисячоліть і збережені у серцях Матерів-українок.

В Україні збережена система передачі з уст в уста прямих знань. Тим, хто беззаперечно стверджує перевагу писемного слова над усним звичаєм спілкування, корисно буде ознайомитись з висловлюванням Тамуса, царя і Бога Єгипту до Бога Тоту, який винайшов єгипетську абетку: «Твій винахід в кінцевому рахунку призведе до безпам’ятства тих, хто навчиться ним користуватися, тому що вони перестануть тренувати свою пам’ять». [11]. Якби вони в наш час поглянули на програму телепередач? Але ж ми можемо сприяти відродженню уснопісенної традиції та давньої мови нашої, кожен звук якої є божественним проявом давніх звичаїв, свят і давньої системи літочислення.

Місячний календар, який подає «Велесова Книга» при суміщенні із зодіакальним колом Сварога, із чітким розрахунком руху планет Сонячної системи та врахуванням сил – стихій Сонця, Місяця і планет – отримаємо відроджений календар, за яким жили наші пращури в часи розквіту Священної трипільської країни хліборобів. Цей календар дасть змогу чітко визначити благодатні дні: посадкові, обробки рослин, збору врожаю, сприятливі для догляду за бджолами та для інших сільськогосподарських робіт.

Ми провели сільськогосподарські дослідження за давнім календарем і в звичайному режимі – як прийдеться. Результати разючі. Овочі і збіжжя в першому випадку зберігається декілька років.

Висновки

  1. Відродити літочислення, за яким 2007 рік є 7515.
  2. Відродити хліборобський трипільський календар із звичаєво визначеними українськими святами та початком Нового року навесні – перед Великоднем – у гармонії з Природою.
  3. Відродити культ Матері і дитини.
  4. Домогтися створення в університетах факультетів по вивченню санскриту та історичної лінґвістики.
  5. Сприяти екологічній освіті на ґрунті української етнопедагогіки та відичних знань.
  6. Сприяти свідомому ставленню до Землі як до живої істоти, якою неприпустимо торгувати.
  7. Систематизувати просвітницьку роботу для популяризації матеріалів по конференціям «Буття українців» та досліджень соціологів на тему: «Українська мова і народна дохристиянська культура створені за принципом найвищої гармонії – золотого перетину».

Література

  1. Неаполетанский С.М., Матвеев С.А. Энциклопедия Аюрведы. – С.Петербугрг: Святослав, институт метафизики, 2004 – с.415.
  2. Володимир Шаян. Віра предків наших. – Гамільтон – Канада, 1987, – 390 с.
  3. Леся Українка. Стародавня історія східних народів. – Київ: Європейський телеграф, 1992, – 303 с.
  4. Джавахарлал Неру. Взгляд на всемирную историю. Сочинения в 3-х томах. – Москва:Изд-во «Прогресс», 1975.
  5. Эдуард Шюре. Великие Посвященные. – Канада. Типография Губернской Земской Управы, 1914, – 419с.
  6. Ветров И.И., Кузьменко А.В. Основы Аюрведической медицины. – С.Перербург: Святослав, 2003, – 348 с.
  7. Комнацький П.І. Занедбана спадщина. – Рівненська обл., смт. Володимирець. 2005, – 33 с.
  8. Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. – Київ: Час, 1991, – 280 с.
  9. Велесова Книга: духовний заповіт предків. –Київ: Велес, 2004, – 255 с.
  10. Античные гимны. – Москва: Изд-во Московского университета, 1988, – 264 с
  11. Харт Дефау и Роберт Свобода Джотиш. Введение в индийскую астрологию. – Москва. Саттва, 2005, – 477 с.

Коментарі ()

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.