Язичеські статуї Середнього Подністров'я

Винокур М. С.

В 1848 р. у районі с. Гусятина, на кордоні сучасних Хмельницької й Тернопільської областей, у р. Збруч (лівий притока Дністра) була виявлена кам'яна статуя, яка багатьма дослідниками визначена за зображення давньослов'янського божества Святовита. Через якийсь час Збруцький ідол був доставлений у Краківський археологічний музей, де він зберігається й нині. Збруцький ідол привадив до себе найпильнішу увагу вчених, і за більш ніж сторіччя, що минуло із часу його відкриття, цьому унікальному пам'ятнику присвячено багато робіт. В статті Ф.Д.Гурсвич зібраний і систематизований великий матеріал, що стосується виявлення й досліджень, проведених у зв'язку зі Збруцьким ідолом, у вітчизняній і європейській літературі, з моменту відкриття статуї й аж до 30-х років XX ст.1 Останнім часом з'явилася велика узагальнююча стаття польського дослідника Г. Ленчика, у якій звернене увагу на цілий ряд найважливіших питань щодо інтерпретації й етнічної приналежності пам'ятника. У цьому дослідженні наведена й нова європейська література, яка має стосунки до Збруцької статуї2.
Не зупиняючись більш докладно на історіографії питання, укажемо, що до 1875 р. ця статуя стояла як би відокремлено, їй не було знайдено безпосередніх аналогій або хоча б більш-менш близьких паралелей. В 1875 р. в тім же с.Гусятині виявлена нова цікава знахідка. Тут був знайдений ще один ідол; він також чотиреликий, як і перша знахідка з р.Збруч. Місцеві селяни, однак, розбили цю статую на три частини й використали камінь для будівельних потреб. В результаті, ця статуя практично не стала надбанням науки3.
Пройшло досить багато часу, перш ніж були відкриті нові кам'яні статуї в Подністров'ї й проведені археологічні дослідження, які змогли б пролити світло на датування й етнічну приналежність цих винятково важливих пам'ятників. В 1952 р. у с.Іванківці Хмельницької області В.И.Довженок і М.Ю.Брайчевский досліджували залишки язичеського капища4. Тут виявлені три ідоли. Зазначені статуї й усе капище в цілому зв'язуються їхніми дослідниками з культурним шаром Черняхівського поселення, на території якого й знайдені ідоли5.
В 1963 р. у с. Ставчани Хмельницької області, у тім же дністровському районі, при грабарствах виявлена кам'яна статуя. Як з'ясувалося при обстеженні місця знахідки6, статуя виявлена на присадибній ділянці колгоспника С.И.Громяка. Садиба розташована на березі безіменного струмка, що впадає в р. Калюс (притока Дністра). На глибині 0,5-0,6 м С.И.Громяк наткнувся на кам'яну статую. Антропоморфний ідол лежав плиском, лицьовим зображенням до землі. Це одноликий ідол, що представляє собою фігуру бородатого чоловіка в головному уборі конічної форми. Волосся підстрижені й знаходяться на рівні потилиці. З тильної сторони добре показані спина й плечі. Увігнутої до площини каменю прямою лінією підкреслена рельєфність спини й плечей. Ця лінія закінчується округлістю лопаток і до підстриженого на потилиці волосся не доходить. У нижній частині спини вибите силуетне зображення коня. У руках антропоморфної статуї ріг (мал. 1, 1, 2; 2,1). Скульптура виготовлена із дністровського вапняку. Вона має висоту 1,9 м. Ширина її основи 0,52 м, товщина 0,28 м.
Установивши за допомогою очевидців первісне положення ідола, ми зробили розчищення навколо статуї. Буквально впритул з ідолом, на відстані 0,15 м, знайдена друга кам'яна статуя - підтесаний стовп конічної форми. Він також висічений із брили дністровського вапняку. Висота його 1, 2 м; ширина основи 0,7 м. На лицьовій стороні у верхній частині вибите коло (діаметр його 0,24 м.). Очевидно, це солярний знак. Гострим кінцем конусоподібна статуя лежала в напрямку до голови антропоморфного ідола, як би становлячи з ним єдину пряму лінію (мал. 1, 3; 2,5). Конусоподібна статуя так само, як і антропоморфний ідол, лежала долілиць із зображенням солярного злаку.
Навколо антропоморфного ідола й конусоподібної статуї на глибині 0,6-0,7 м виявлені при зачищенні залишки древніх кострищ, у розташуванні яких уловлюється певна система. Кострища представлені скупченнями обпалених каменів, золи й деревного вугілля (мал. 2, 3). Відразу виявлялися уламки костей тварин і черепки Черняхівського посуду (мал. 3). Два кострища збереглися досить добре, два інших значно зруйновані. Діаметр збережених кострищ від 1 до 1,2 м. На всій площі навколо статуй простежені сліди обпаленої землі й прошарку золи (мал. 4).
Виявлені кам'яні статуї розташовувалися в південно-східній частині поселення черняхівської культури й були, судячи із черепків Черняхівської посуду, знайденим у кострищах, безпосередньо пов'язані із зазначеним селищем. Думаємо, що знахідка в описаній ситуації антропоморфного ідола й конусоподібної статуї із солярним знаком повинна бути віднесена до залишків жертовника черняхівської культури. Реконструкція, що може бути запропонована за ситуацією знахідки, показує, що антропоморфна статуя й конусоподібний камінь із солярним знаком повинні були стояти друг проти друга. Відстань між ними було приблизно 3 м. Навколо запалювалися багаття. Сюди, мабуть, приносили жертви - м'ясо вбитих тварин і птахів. Солярний знак показує, кому поклонялися й приносили жертви жителі поселення. Антропоморфна статуя могла, швидше за все, персоніфікувати сонячне божество.
В 1964 р. під час досліджень на території літописного міста Бакоты7 вироблялися розвідки й на її периферії. На левом бережу Дністра в урочище Кушкарівка, на місці Черняхівського поселення, наша увага зосередилася на невелике піднесення. Це піднесення, як і все черняхівське поселення в цілому, розташовано в місці, де безіменний струмок упадає в Дністер. На згаданому піднесенні лежало два уламки тесаного каменю-вапняку. Каменям додана правильна форма. Вони мають прямокутний поперечний переріз (ширина їх 0,50-0,55 м; товщина – 0,29-0,30 м). Уламки складаються – це, треба думати, розбиті деталі одного кам'яного підтесаного стовпа. Висота збереженої частини (якщо скласти обидва уламки) досягає 1,7 м. На одному з уламків у верхній частині є округлість.
На місці виявлення зазначених уламків кам'яного стовпа був закладена невелика розкопка. На глибині 0,25-0,30 м попадалися фрагменти Черняхівської кераміки, а також шматки обпаленого каменю.
На глибині 0,35-0,50 м простежувалася черняхівська кераміка й кістки тварин. У зв'язку з тим, що уламки тесаного стовпа лежали на місці Черняхівського поселення, а також маючи на увазі Черняхівську кераміку безпосередньо з розкопки, можна припускати, що перед нами залишки кам'яного ідола, зміщеного й розбитого в стародавності. Ситуація знахідки нагадує місцезнаходження Ставчанської язичеської статуї, відкритої в 1963 р. Отут також зустрічалися обпалені камені, кістки тварин і т.п. Може бути, тут, так само як у Ставчанах, існував древній язичеський жертовник.
Із с. Калюс, розташованого в тому ж дністровському районі, походить кам'яна статуя – ідол 6. Скульптура також являє собою бородатого чоловіка з рогом у руках. Виготовлено статую із дністровського вапняку. Зображення й манера малюнка ті ж, що й в ідолів з Іванківців, Ставчан. Висота статуї – 2,32 м, ширина основи – 0,60 м, товщина – 0,26 м (мал. 5, 3).
На території Середнього Подністров'я відомі й інші знахідки кам'яних статуй. Ці матеріали фіксують у своїх роботах Е.Сецинський і В.Гульдман. Вони вказують ряд пунктів, де в різний час виявлені так звані кам'яні баби. Це Іванківці Олешинскі, Березна, Березова, Хоньковці, Козлов, Пижовка, Хребтієв, Кузъминчик, Ольховець9.
Антропоморфні язичеські статуї Середнього Подністров'я за матеріалом, технікою, манерою й семантикою зображень безсумнівно становлять єдине ціле. Всі вони в перетині квадратні або прямокутні. Загальні зовнішні ознаки скульптур також досить одноманітні. Вони являють собою чоловічі бородаті фігури. Деякі з них відрізняються тим, що тримають у руках ріг (Ставчани, Іванківці, Калюс). Цікаво, що статуї без рогу, як правило, більш високі (мал. 5,1,2). Високі ідоли без рогу бувають одноликими і з декількома ликами. Всі зображення з рогом у руках одноликі. Ідоли, виявлені в дністровському районі, виготовлені з місцевого каменю-вапняку10.
Таким чином, якщо говорити про типологію антропоморфних статуй Середнього Подністров'я, можна відзначити два основних композиційних рішення: бородаті чоловічі фігури з рогом у руках і бородаті чоловічі фігури без рогу. Характерною рисою язичеських статуй без рогу є наявність серед них як одноликих зображень, так і фігур з декількома ликами11. Відзначимо також сполучення зображення рогу й коня, що наявні на Ставчанському ідолі. Це зближає зазначену скульптуру зі Збруцьким ідолом.
Виділяючи язичеські антропоморфні скульптури Середнього Подністров'я в єдину групу, ми повинні мати на увазі й інші території, де приблизно в те саме час з'являються кам'яні ідоли. Г.Ленчик, наприклад, приводить карту зі знахідками кам'яних антропоморфних статуй за такими групами: а) тобольська, б) алтайська, в) єнісейська, г) киргизька, д) кавказька, е) українська, ж) балтійська, з) близькі за типом ідоли, що виступають від Дніпра до Рейну, так звані wieloglowe12. Із цією схемою в цілому можна погодитися, але вона вимагає додаткової конкретизації в тій частині, що стосується України. Справа в тому, що наведені Г. Ленчиком групи а) українська й з) близькі за типом статуї від Дніпра до Рейну якоюсь мірою перекривають одна іншу13.
Вірніше, на нашу думку, говорити про південноукраїнські степові статуї й тих антропоморфних кам'яних ідолах, які відомі в Подністров'ї.
Від південних степових кам'яних ідолів дністровські відрізняються своєрідною й самобутньою манерою з досить стійкою ознакою (як уже говорилося, всі вони представляють чоловічі бородаті фігури з рогом у руках або без нього). Якщо південні степові статуї, так звані кам'яні баби, є, як правило, надгробниками14, то антропоморфні язичеські статуї Подністров'я зв'язуються з поселеннями й капищами-жертовниками, розташованими на цих селищах. Матеріали, виявлені в Іванківцях, Ставчанах і Бакоті, є свідченням зв'язку кам'яних антропоморфних язичеських статуй Подністров'я із Черняхівською культурою. Недавно під час розкопок на Раковецькому могильнику, у суміжному з Подністров'ям районі Південної Волині, у закритому поховальному типово Черняхівському комплексі знайдена специфічна язичеська статуя з каменю-вапняку15. Ця знахідка є підтвердженням безпосереднього зв'язку язичеських кам'яних статуй із черняхівською культурою першої половини I тисячоріччя н.е. Це дає можливість датувати зазначені статуї в цілому першою половиною I тисячоріччя н.е.
Деякі паралелі язичеським статуям Середнього Подністров'я ми знаходимо на північно-західній межі слов'янського миру. Маються на увазі, наприклад, антропоморфні язичеські ідоли, виявлені у свій час у Регниці, у Бамберга16. Зазначені пам'ятники подібні, але не тотожні нашими. Кельтської ж стародавності останніх століть до н.е. і рубежу н.е., у яких деякі дослідники навіть схильні бачити першооснову стосовно відомого Збруцького ідола17, мають у манері зображення багато специфічного, сильно відмінного від язичеських ідолів Подністров'я. Кельтські антропоморфні божества з рельєфно вираженими вусами й підкреслено випнутими очима нічого загального не мають із кам'яними статуями Подністров'я18. Тому доводи І. Розен-Пшеворскої про те, що Збруцький ідол – це пам'ятник, що міг нібито з'явитися, тільки з огляду на кельтську основу, мало переконливі.
Треба мати на увазі, що поява антропоморфних язичеських статуй, як правильно відзначає Г. Ленчик, пов'язане з релігійними поглядами, що виникли на стику трьох континентів: Азії, Африки і Європи19. Тому певні риси подібності, наявні в язичеських статуях на всіх цих територіях, – прямий результат ідеї антропоморфізму, що широко поширився в різних язичеських релігіях20.
Широке поширення язичеських кам'яних статуй у Подністров'я епохи «великого переселення народів» робить досить складним рішення питання про етнічну інтерпретацію цих пам'ятників. Треба мати на увазі змішання різних племен і народів21. Але навіть у цій складній і етнічно строкатій обстановці язичеські антропоморфні ідоли Середнього Подністров'я мають свою яскраво виражену й самобутню індивідуальність, що знайшла своє подальше втілення в більш пізньому Збруцькому Святовитові.
Антропоморфні язичеські статуї Подністров'я, проектуючи в глиб століть дані «Повісті временних літ», які має відношення до всіх східнослов'янських племен, повинні бути зв'язані зі слов'янськими божествами. Під 980 р., розповідаючи про князювання в Києві Володимира Святославича, літопис відзначає: «І став княжити Володимир у Києві один, і поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, – а голова його срібна, а вус – золотий, і Хорса, Дажбога, і Стрибога, і Симаргла, і Мокош»22. Ці ж імена богів зустрічаються й у повчаннях, спрямованих проти язичества23. Перше місце серед зазначених божеств займали ті, які були тісно пов'язані із землеробством24.
Щодо цього характерне поклоніння сонцю, що простежується добре по залишкам Ставчанського жертовника, де спеціальна конічна кам'яна статуя мала на лицьовій грані солярний знак. Цікаво в цьому плані й силуетне зображення коня, вибите на тильній стороні антропоморфного язичеського ідола зі Ставчан. Образи Перуна й Дажбога були зв'язані відповідно з реліктом тварини-тотема – конем. А.С. Фамінцин відзначав, що слов'янські язичеські назви бога сонця співзвучні з конем. Кінь або Хорс-Сонце (Хърс, Хоре, Хере, Хирс, Хръс, Хрос, Рос, Рус, Орс, Орш, Рш) залишили глибокі сліди в численних географічних назвах і у похідних від того ж кореня народах: хорватів і русі, наприклад25.
Язичеські статуї Середнього Подністров'я першої половини I тисячоріччя н.е. можуть бути розглянуті як прототипи відомого Збруцького ідола. Про це свідчить багато чого. Ми вже говорили про семантичне споріднення всіх цих статуй. Матеріал, з якого виготовлені всі ідоли, включаючи й збруцький, – дністровський вапняк. Крім спільності матеріалу й манери зображення, дністровські антропоморфні ідоли мають атрибути, багато в чому подібні й близькі збруцькій статуї. Маються на увазі зображення рогу й коня, багатоликість окремих дністровських статуй і т.п. Кубок або ріг для питва були необхідною приналежністю більшості слов'янських язичеських ідолів26. З кубком або рогом зв'язані церемонії гадання про родючість майбутнього року27, а зображення коня символізувало, мабуть, один з напрямів священної могутності божества. Недарма священний кінь служив оракулом для жерців храму Триглава в Щецині й Святовита в Арконі28.
Більшість дослідників на підставі типу шаблі, представленої на Збруцькому ідолі, датують цю статую IX–X ст.29 Дністровські ж язичеські ідоли, на підставі конкретних археологічних матеріалів зв'язуються з пам'ятниками Черняхівської культури й датуються першою половиною I тисячоліття н.е. Тому природно припустити, що розташована й виявлена в одному районі (Середнє Подністров'я) серія кам'яних статуй і Збруцький Святовит генетично зв'язані між собою.
Для позитивного рішення цього питання будуть потрібні подальші дослідження, і зокрема на слов'янських пам'ятниках VI–VII ст. н.е. Адже атрибути язичеської релігії, виражені у відповідних язичеських скульптурах антропоморфного характеру, були досить стійкими. Тому й на поселеннях VI–VII ст. н.е. Середнього Подністров'я подібні антропоморфні статуї повинні були існувати. На жаль, пам'ятники VI–VII ст. н.е. у Подністров'я вивчені поки погано.
Дністровський район, мабуть, не є виключенням у плані широкої наявності тут у стародавності антропоморфних язичеських статуй. Антропоморфні ідоли були широко відомі всім без винятку слов'янським племенам30. Але якщо в інших слов'янських районах ідолів виготовляли з дерева й вони, природно, до нас не дійшли, то на території Середнього Подністров'я при виготовленні язичеських статуй використовували добротний і порівняно м'який матеріал – камінь-вапняк. От чому тут збереглася серія язичеських скульптур, подальше виявлення й систематизація яких, є однієї з важливих завдань.

Література:

1 Ф.Д. Гуревич. Збручский идол. МИА, № 6, 1951, стр. 279–288.
2 G.Lenczyk. Swiatowid Zbruczanski. «Materialy archeologiszne, V. Krakow, 1964, str. 5–61.
3 Е. Сецинский. Археологическая карта Подольской губернии. «Труды XI АС», 1899. М., 1901, стр. 305.
4 В.И. Довженок. Древнеславянские языческие идолы из с. Иванковцы в Поднестровье. КСИИМК, вып. XLVIII, 1952; М.Ю. Брайчевский. Древнеславянское святилище в с. Иванковцы на Днестре. КСИИМК, вып. 52, 1953.
5 «Нариси стародавньої icтоpii Української РСР». Київ, 1957, стр. 346, 347.
6 Обстеження зроблене нами разом з Г.Н.Хотюном (И.С.Винокур, Г.Н.Xотюн, Языческие изваяния из с. Ставчаны в Поднестровье. СA, 1964, № 4, стр. 210–214).
7 Розкопки Бакоты ведуть Кам'янець-Подільський педагогічний інститут разом з музеями міст Кам'янець-Подольска й Хмельницького.
8 Ідол зберігається в Кам'янець-Подільському історичному музеї. Він доставлений у музей ще до Великої Вітчизняної війни. Але ніяких більше докладних відомостей про цю знахідку не збереглося, тому що вся документація загинула під час війни.
9 Е. Сецинский. Археологическая карта Подольской губернии. «Труды XI АС», 1899. М., 1901, стр. 197–355; В.К. Гульдман. Памятники старины в Подолии. Каменец-Подольский, 1901, стр. 292–294.
10 Щодо цього цікаві дослідження зроблені над матеріалом, з якого виготовлений Збручський ідол (R. Коztоwski. Badania teshnologiczne posaku Switowida z irmzeum areheologicznego w Krakowie. «Matcrialy archeologicznc», V. 10164, str. 61–69).
11 Ми зараз не торкаємося Збручського ідола, де четиреликість співставляється із зображеннями з рогом. Очевидно, Збручська статуя – може бути більш пізнішою, аніж Ставчанска, Іванковецька, Калюська й т.д. – як би увібрала у свою композицію елементи скульптур попереднього періоду.
12 G. Lenczyk. Op. cit, str. 10, 11.
13 У територію від Дніпра на захід входить і район Середнього Подністров’я зі своєрідною групою антропоморфних ідолів. «Близькі по типу» статуї від Дніпра до Рейну представлені, з одного боку, слов'янськими пам'ятниками, а з іншого, - кельтськими стародавностями, дуже своєрідними й відмінними від слов'янських.
14 Відзначимо також і деякі інші ознаки кам'яних статуй степу, зовсім відмінних від подністровських. Степові статуї часто зображують жіночі фігури з підкреслено більшими грудьми й із плетеною косою на спині. Від інших більше східних статуй (Монголія й Південна Сибір) дністровські також сильно відрізняються.
15 Див. статтю І.С. Винокура, М.І. Островського про Раковецький могильник в цьому ж випуску МИА.
16 Л. Нидерле. Славянские древности. М., 1956, стр. 291, рис. 55.
17 J.Rosen-Przeworska. Przezytki celtyckie i celtoscytyjskie na obszarze Polski. «Archeologia Polski», t. VIII, 1963, str. 113.
18 «Pravek Ceskoslovenska». Praha, I960, tabl. 78.
19 G.Lenczyk. Op. cit, str. 52.
20 Ідеї антропоморфізму стали проникати із Середземномор'я на територію Подністров'я ще в епоху енеоліту, у період широкого побутування тут пам'ятників трипільської культури. Яскравим свідченням цього є матеріали глиняної пластики раннього трипільського поселення Лука-Врублевецькая (С.Н. Бибиков,. Раннетрипольское поселение Лука-Врублевецкая на Днестре. МИА, № Э8, 1953).
21 Ф.Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. Госполитиздат, 1951, стр. 151, 152.
22 «Повесть временных лет», ч. 1. М.–Л., 1950, стр. 56.
23 Н.Ф.Лавров. Религия и церковь. История культуры древней Руси, т. II. М.– Л., 1951, стр. 6.
24 Н.Ф.Лавров. Религия и церковь, стр. 66.
25 А.С.Фаминцын. Божества древних славян. СПб., 11884, стр. 209. О поклонении солнцу в образе коня см.: Э.А. Сымонович. Две статуэтки коня из Побужья. КСИИМК, вып. 72, 19Г8, стр. 22–27.
26 Ф.Д.Гуревич. Збручcкий идол. МИА, № 6, 1941, стр. 285; Л.Нидерле. Славянские древности, стр. 288.
27 Ф.Д. Гуревич. Указ. соч., стр. 285.
28 Там же.
29 G.Lenczyk. Op. cit, str. 50.
30 H.Ф. Лавров. Указ. соч., стр. 71, 72.

https://svit.in.ua/stat/st45_ukr.htm

Коментарі (6)

    Ви повинні авторизуватися, щоб залишати коментарі.